Ю.В. Рева, С.В. Пивовар
м. Кривий Ріг, Україна
ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ СФЕРИ – НАДІЙНА ОСНОВА ЗМІЦНЕННЯ ПОТЕНЦІАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ТВОРЧОГО ТВОРІННЯ УЧНЯ
В статті розкрита технологія розвитку інтелектуальної сфери як надійної основи зміцнення потенціальної енергетики творчого творіння учня.
В статье раскрыта технология развития интеллектуальной сферы как надежное основание усиления потенциальной энергетики творческого творения ученика..
The technology of the development of intellectual sphere is exposed in the article as a safe basis of the potential energetic of the creative expression of a pupil.
Одне із найважливіших завдань школи — розвиток інтелектуальної сфери. З огляду на це потрібно зайняти розум чимось цікавим і направити енергію на творення.
Інтелектуальні вміння включають у себе: розвиток мислення (логічного, критичного, креативного); розвиток пам'яті; розвиток уваги; розвиток сприйняття; розвиток уяви.
Сприйняття – це цілісне наочно-образне відбиття предметів, та « живе споглядання», з якого починається будь-який процес пізнання.
Найбільш важливим якісним показником сприйняття навчального матеріалу є його осмислення. У процесі навчання сприйняття найчастіше пов’язане з мисленням, з розумінням сутності предмета чи явища. При сприйнятті незнайомого предмета учні намагаються вловити в ньому схожість з відомими їм об’єктами, вгадати, що це за предмет і для чого він потрібний, знайти йому місце в системі понять та уявлень, що склалися. В цьому і проявляється сутність осмисленості сприйняття.
Щоб усі учні виділили та осмислили потрібне вчителю, необхідно організувати їх сприйняття, пояснювати, що, з якою метою і як вони повинні сприймати, тобто направляти осмислення за єдиним для всіх руслом. Досягти цього вчитель може, використовуючи вступне слово та відповідну інструкцію.
Від зібраності уваги учнів залежить і чітке сприйняття матеріалу, і його розуміння, і швидке засвоєння знань, і дисципліна під час навчальних занять. Організованість уваги школярів на уроці – значить направити їх свідомість на зміст навчальної роботи, включити в дію, примусити думати.
Стійкість уваги учнів під час пояснення нового матеріалу забезпечується тим, що вчитель не просто викладає факти, а розмірковує, більше того втягує дітей у лабораторію свого мислення, веде їх думку від розв'язання одного питання до розв'язання другого. Що це ? З чим це пов’язано? Чому ? Що із цього виходить ? Як це довести ? За допомогою цих і інших запитань учитель у ході пояснення не тільки не дає думці учнів дрімати, але вчить дітей логіці мислення, вчить їх аналізувати, узагальнювати, обґрунтовувати, оцінювати.
У процесі навчання учень кожний раз ніби відштовхується від того, чому уже навчився. Пам'ять закріплює досягнуті в навчанні результати, зберігає їх і відновлює у відповідності з вимогами життя та навчальної діяльності. Пам'ять забезпечує єдність і цілісність особистості, так як є основою накопичення індивідуального досвіду, основою нормального здійснення всіх психічних процесів та їх взаємодії. Без пам'яті людина нічому не змогла б навчитися.
При організації діяльності учнів по запам’ятовуванню необхідно, по-перше, чітко відмежувати те, що вже відомо, від того, що дійсно є новим, по-друге, нові відомості слід викладати можливо в більш точних і ощадливих вираженнях, по-третє, скорочувати число одиниць запам’ятовуючого матеріалу шляхом утворення більш крупних логічних частин або узагальнюючих образів.
Учитель не тільки сам повинен логічно опрацьовувати новий матеріал, роблячи його зручним для запам’ятовування, але і навчати відповідним прийомам учнів. Більше того, школярів необхідно вправляти в аналізі логічної структури навчального матеріалу, вимагаючи від них розчленування основних положень та аргументів, фактичного матеріалу і коментування.
Творча праця неможлива без продуктивної діяльності уявлення, а її необхідно виховувати в шкільні роки. В процесах уявлення дійсність відбивається в перетвореному вигляді. Сутність діяльності уявлення заключається в тому, що на основі знань, уявлень і спостережливих фактів відбувається створення нових образів.
Кожний урок повинен вносити свій внесок у розвиток уявлення школярів. Особливу увагу слід приділяти організації творчих робіт, коли від учнів вимагається самостійне створення нових образів.
Творче уявлення включає в себе цільову установку і спосіб перетворення об’єктів дійсності. Спосіб перетворення включає в себе слідуючі компоненти: відбір матеріалу шляхом співвіднесення сприйняттів, уявлень, понять, знань з поставленою ціллю; систематизацію відібраного матеріалу, тобто визначення відношень між окремими предметами, частинами, рисами, функціями тощо; обробку відібраного і систематизованого матеріалу, що відповідає виду творчої роботи (літературно-художнє, технічне, математичне чи інше оформлення).
Існують різні концепції формування інтелектуальних умінь. Досвід показує, що різні підходи, доповнюючи один одного, дозволяють найбільш ефективно розв’язувати завдання всестороннього розвитку учнів.
Віковим особливостям інтелектуального розвитку присвячено немало досліджень. У них виявлена стадіальність розвитку інтелекту, дана характеристика кожної стадії в залежності від провідного виду мисленнєвої діяльності. На першій стадії провідним є наочно-дійове, практичне мислення, яке здійснюється в конкретній ситуації в процесі практичних дій з реальними предметами. В маленьких дітей це «мислення руками». Дитина пізнає особливості предметів, по мірі того як руками розбирає їх на частини, з’єднує один з одним, тобто діє з предметами. На другій стадії переважає начно-образне мислення. Воно дозволяє розв’язати завдання на основі оперування вже не реальними предметами, а образами сприйняття та уявлень, що містяться в дитячому досвіді. Зв'язок мислення з практичними діями хоча і зберігається, але не є таким прямим, безпосереднім, як раніше. Щоб розв’язати завдання, дитина повинна чітко сприймати, наочно уявляти змальовану в них ситуацію. На третій, вищій, стадії розвитку провідну роль у мисленнєвій діяльності переважає відокремлене, абстрактно-теоретичне мислення.
Розглянемо стратегічне мислення. Альберт Альтон у даній концепції концентрує увагу на шести способах розв’язання проблеми: аналіз; класифікація; розчленування цілого на частини; встановлення і відзначення послідовності; визначення взаємозв’язків; синтез.
Різносторонній підхід до питання. Едвард де Боно. Навчання за даним напрямком ведеться з усіх предметів. Особливе значення мають такі предмети, як рідна мова і математика. Мета – навчити при розв’язанні проблеми дослідити всесторонній підхід. Підхід здійснюється в трьох напрямках: навчити творчо мислити, щоб бачити взаємозв’язки, що ведуть до нових ідей; навчити логічно мислити, щоб створювати гіпотези та намічати помилки; навчити критично мислити, щоб задавати запитання і складати судження.
Структура інтелекту. Дж. П. Гілфорд. У даній концепції діяльність мозку розбивається на 120 функцій, 26 із яких мають вирішальне значення для успішного навчання. Були розроблені тисячі уроків для розвитку цих функцій.
Дж. П. Гілфорд та його співпрацівники встановили, що людині властиві два види мислення: конвергентне, яке акуратно і, так би мовити, систематично прагне до одержання відповіді, і дивергентне, доцентрове, що прямує одночасно в декількох напрямках не до якої – небудь заданої мети, а до пошуків нових шляхів.
Інтелектуальні вміння включають у себе логічне мислення. Одним із шляхів розв’язання цього завдання ми бачимо в цілеспрямованому формуванні логічної грамотності школярів, розуміючи під цим вільне володіння комплексом елементарних логічних понять та дій, що складають азбуку логічного мислення і необхідний базис для його розвитку. З огляду на це школярів потрібно навчити: робити правильні розумові висновки та обґрунтувати свої висловлювання; використовувати визначення понять; засвоювати точний зміст прочитаного та почутого; відрізняти загальні судження від випадкових; визначення понять від їх опису, порівнянь і т.д.
Багаторічні спостереження підтверджують, що підсилення уваги до логічних аспектів мислення учнів сприяє оптимізації навчальної діяльності. В учнів з'являється критичне ставлення до своєї мови та думок товаришів. Вони привчаються вловлювати неточність висловлювань в усній і писемній мові, прагнуть виправляти їх. Школярі привчаються коректно використовувати різні види суджень, вдумливо відносяться до пошуку способів обґрунтування своїх думок.
До інтелектуальних умінь відноситься критичне мислення. Критичне мислення особистості може успішно формуватися в атмосфері, де вітається розмаїття поглядів та думок. Відомі українські педагоги Т. Олійник, П.Сухарєв, О. Тягло та інші для цілеспрямованого розвитку критичного мислення учнів пропонують щодо запровадження в навчальний процес загальноосвітніх навчальних закладів методичну систему «Критичне мислення». Ця система надає можливості: активізувати мислення учнів на уроках; чітко формувати цілі навчання; залучати учнів до плідного обговорення навчальних проблем; активно залучати всіх учнів до більш плідної роботи на заняттях; стимулювати конструктивні зміни у процесі навчання; стимулювати міркування про здійснену роботу; показати різні точки зору; допомогти учням ставити власні запитання; заохочувати самовираження; забезпечити глибоку та всебічну обробку навчальної інформації; збудити критичне мислення учнів.
Дослідна робота, багаторічні спостереження та аналіз передового педагогічного досвіду дає можливість розкрити сутність методичної системи критичного мислення. Вона характеризується: цілісною взаємодією двох рівноправних учасників – учня та вчителя; створенням передумов для активізації пізнавальної діяльності учнів; довірою до дитини, опорою на її здатність відповідати за себе, стимуляцією почуття гідності, самоповагою, вихованням толерантності та взаємоповаги; побудовою творчих і реконструктивних завдань, які визначають самостійний вибір репродуктивних завдань; максимальним залученням до навчання власного досвіду учнів, їхнього мислення, творчої уяви, фантазії тощо; активністю в будь-яких умовах; обміном думками (можливо й критичними), почуттями, підбором власних засобів, вираження власної позиції; набуттям учнем ідей у діалозі з однодумцями, які позитивно оцінюють досягнення та дискусії з опонентами, що усувають недоліки.
Педагогами, які вирішували проблему формування критичного мислення особистості встановлено, що процес формування критичного мислення особистості, як інтелектуального вміння, здійснюється за такими етапами: набуття знань про сутність критичного мислення, усвідомлення необхідності оволодіння вміннями критичного мислення; формування умінь критичного мислення шляхом виконання спеціальних алгоритмічних правил; розв'язання задач, виконання практичних дій щодо застосування вмінь критичного мислення у типових ситуаціях; застосування вмінь критичного мислення при вивченні нового матеріалу в нестандартних ситуаціях; поглиблення засвоєних умінь шляхом використання їх у подальшій практичній діяльності.
Наступним інтелектуальним компонентом є творче мислення. Для розвитку творчого мислення слід частіше ставити учнів у проблемну ситуацію, в якій вимагалося від них дослідницьке розуміння: потрібно так організувати заняття, щоб у школярів виникали не тільки проблемні питання, але і прагнення їх самостійно розв’язувати. Творче мислення – основний компонент у побудові дослідницького розуміння, коли учень сам відкриває, сам знаходить невідомий йому до цього шлях до відповіді, до розв'язання проблеми. Важливим засобом активізації мислення є система запитань, що використовується вчителем під час пояснення. Навіть запитання вчителя звернене до самого себе в ході викладу нового матеріалу, насторожує учнів, підсилює роботу їх думки. Головне — це запитання, які вимагають розмірковування, обговорення фактів та їх оцінки.
Найважливіше і найбільше мистецтво педагогів — навіювати кожній дитині, що вона здібна до творчості. Це мета, якої повинен досягти будь-який педагог, який бажає виховати розвиваючу особистість.
Дж. Гілфорд визначає слідуючі характеристики і шляхи розвитку дивергентного мислення:
1. Швидкість мислення. Для розвитку швидкості мислення можна використовувати різні вправи. За аналогією з описаними вправами педагог може придумати вправи з свого предмета.
- Придумати слова, що починаються на букву С. Цю вправу можна використовувати на всіх предметах. Вона буде не тільки сприяти розвитку дивергентного мислення, але і закріплювати знання з предмета, формувати інтерес до нього. Це відноситься до всіх вправ, описаних нижче.
- Придумати слова, що закінчуються на А і т. д.
2. Гнучкість мислення. Перерахувати всі можливі види використання звичайної цегли. На це дається 8 хвилин. Якщо учень швидко називає, що можна побудувати будинок, амбар, гараж і т.д., то це велика швидкість, але низька гнучкість. Якщо учень бачить різні функції цегли: притримати двері, зробити вантаж для паперу, забити гвіздок, зробити червону пудру, то це говорить про розвиток безпосередньої гнучкості мислення.
3. Здатність до утворення багатьох класів зображень та символів.
- У тексті на образне дивергентне мислення дається певна кількість зображень, які можуть об’єднуватися в групи по три різними способами, при цьому кожне зображення можна використати більше ніж у одній групі.
- В тексті на здатність оперування символами також надається деяка кількість об’єктів, які можна класифікувати різними способами.
4. Оперування відношеннями. Швидкість асоціацій. Тут вимагається розуміння різноманітних відношень.
- Перерахувати слова з значенням «хороший».
- Перерахувати слова з значенням, протипожежним значенню «твердий». Як ця, так і інші подібні вправи можна приміняти при роботі зі словами будь-якого вивчаючого предмета.
5. Швидкість виразів. Швидке утворення фраз чи речень.
- Даються початкові букви В, С, Е, П. Потрібно утворити різні речення, пов’язані з вивчаючим предметом. Букви можна замінити іншими.
6. Легкість пристосування.
- Учням пропонується шість квадратів. Це можна зробити за допомогою сірників чи малюнка. Пропонується виконати слідуюче завдання.
Потрібно забрати 4 сірники і залишити 3 квадрати. Про величину квадратів не говориться нічого. Якщо досліджуваний сам собі нав’язує обмеження, що величина повинна бути однаковою, то його намагання виконати завдання закінчуються невдачею.
7. Оригінальність ( легкість пристосування до семантичного матеріалу). Потрібно змінювати зміст таким чином, щоб одержати нові незвичайні думки.
- Тест на придумування назв сюжету являє собою коротку історію.
Досліджуваного просять скласти перелік як можна більшої кількості назв, коли він почує цю історію.
- В тесті на утворення символів учневі пропонують створити простий
символ для позначення іменника чи дієслова в кожному короткому реченні. Іншими словами, він повинен винайти дещо подібне зображувальним символам.
8. Здатність до створення різноманітних передбачень.
- Відповідний тест з зображенням пропонує учневі одну чи дві лінії, до яких він повинен додати інші лінії, щоб одержати об’єкт. Чим більше ліній додає учень, тим більше очків одержує.
- В семантичному тесті учневі дається ескіз плану. Його просять знайти всі деталі плану, які здаються йому необхідними, щоб зробити план робочим.
- Даються дві прості рівності В-С=Д і К = А + Д. Досліджуючий повинен скласти як можна більшу кількість інших рівностей.
Дані вправи можна використати при проведенні занять з різних навчальних предметів.
У творчому мисленні може розвиватися структурування. Для реалізації цього підходу ставляться слідуючі цілі: «Чи можна це переробити?»; «Чи можна це розділити на частини?»; «Чи має це логічні або емоціональні характеристики?». Запитання на структурування схожі з запитаннями на упорядкування, але це тільки зовнішньо. Всередині вони мають різні сенси.
В процесі розвитку творчого мислення можна розвивати навички упорядкування на різних рівнях, ставлячи уточнюючі запитання: 1. Які фази і етапи? 2. Чи можна це розширити ? 3. Чи можна це зменшити? 4. Чи можна це перебудувати ? 5. Які внутрішні фактори ? Які зовнішні фактори? Чи присутнє чуттєве сприйняття ?
При розвитку творчого мислення можна формувати вміння визначати співвідношення на різних рівнях, задаючи слідуючі запитання: «Чи може це бути перетворено в зворотне йому?»; «Чи може це бути реалізовано?»; «Які комбінації?»; «Які характеристики схожості?» Як тільки стають відомі хоч би дві характеристики об’єкта, їх тут же співвідносять між собою. Чим більше характеристик, тим більше аргументів для міркувань.
З самого раннього віку необхідно створювати сприятливі умови для розвитку в учнів стохастичного (імовірнісного) мислення, інтегрального і візуального, синтезуючого і дивергентного мислення і т.д.
На основі багаторічних спостережень та аналізу передового педагогічного досвіду розкриємо прийоми стимулювання творчості учнів на уроках фізики.
Учитель пропонує учням самим підготувати з певної теми запитання і задачі, які вони будуть задавати іншим учням. Кожний учень класу, вибравши одну – дві теми із розділу, починає готуватися до того, щоб запитати з цих тем іншого учня. Результатом такої підготовки слугує так званий план опитування, в якому записані сформовані запитання і відповіді з теорії, якісні та кількісні задачі з розв’язками. Перед тим як учні проводять опитування згідно своїх планів, ці плани перевіряються і корегуються вчителем.
У процесі пошуків відповіді на запитання, що вимагають розумової напруги, в учнів розвивається здатність уважно аналізувати і критично оцінювати розглядаючі фізичні явища і процеси, вдосконалюється розумова пам'ять, розвивається здатність до абстрагування.
Один із шляхів розвитку творчих здібностей учнів – розв’язування задач з неповними, чи зайвими, або помилковими даними. При чому немає необхідності складати будь-які спеціальні задачі та виділяти на їх розв'язання окремі уроки. Можна використовувати будь-які задачі із шкільного підручника ( збірника задач), лише трохи змінювати їх.
Під час дослідно-експериментальної роботи з апробації «Технології розвитку інтелектуальної сфери – надійна основа зміцнення потенціальної енергетики творчого творіння учня» (КЗШ № 37, КЗШ № 48, КЗШ № 78 м.Кривого Рогу, Дніпропетровської обл.) використовувались організаційно-діяльнісні методи, прийоми, форми роботи та нестандартні уроки.
1. Організаційно-діяльнісні методи (В.П. Баранов, О.Ф. Стадник, М.А. Грошев, КЗШ № 48 м. Кривого Рогу, Дніпропетровської обл.): «Методи учнівського цілепокладання», «Методи нормотворчості», «Методи самоорганізації навчання», «Методи взаємного навчання», «Метод рецензій», «Методи рефлексії», «Методи самооцінки», «Метод проектів».
2. Прийоми та форми у викладанні (В.Г. Решетник, О.І.Дьоміна, КЗШ № 48 м. Кривого Рогу, Дніпропетровської обл.): «Інтелектуальні ігри в класі (матеріали для класних годин)», «Інтелектуальний ярмарок» тощо.
3. Шляхи формування наукового стилю мислення в учнів (А.І.Сагай, В.О. Лисина, Г.О. Пушкіна, КЗШ№48 м.Кривого Рогу, Дніпропетровської обл.; С. В. Пивовар, І.І. Кавун, Н.М. Кулікова, КЗШ№37 м.Кривого Рогу, Дніпропетровської обл.): «Розвиток мислення, направленого на аналіз власних дій (рефлексуючого мислення)»; «Коректування здорового сенсу»; «Озброєння учнів знанням методичних принципів наукового стилю мислення»; «Прояв наукового стилю мислення в навчально-пізнавальній діяльності»; «Організаційно-дидактичне забезпечення формування наукового стилю мислення в учнів».
4. Деякі прийоми рефлексивного мислення ( Т.Є. Міщук, КЗШ№37 м.Кривого Рогу, Дніпропетровської обл.; В.Ф. Губа, Р.Я. Любєзнов, КЗШ№48 м.Кривого Рогу, Дніпропетровської обл.): «Прийом мовної обробки процесу і продуктів навчально-пізнавальної діяльності»; «Прийом «Обмеження відомої закономірності»; «Протиставлення суджень учнів з одного і того ж питання»; «Аналіз безпосередніх та опосередкованих результатів досліджень, проведених ученими» тощо.
5. Нестандартні уроки ( О.І. Дьоміна, В.Г. Решетник, КЗШ№78, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.; С.В. Пивовар, І.І.Кавун, Н.М.Кулікова, КЗШ№37, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.): «Урок – пошук», «Урок-бліцтурнір», «Урок «Брейн-ринг», «Урок-диспут», «Урок- мозаїка», «Проектний урок», «Урок – фантазія».
Перше завдання психолого-педагогічного забезпечення розвитку інтелектуальної сфери учня заключається у виявленні тих умінь, які розвинені в школяра, і показувати їх учневі, виходячи із критеріального підходу нормативності.
Другим завданням психолого-педагогічного забезпечення є навчання педагогів креативним психолого-педагогічним технологіям: майстерні, творчі тести, технології розвитку креативної мови і т.д.
Третє основне завдання – розвивати на уроках та позаурочних дійствах інтелектуальну сферу: пам'ять, мислення (логічну, креативну, критичну, інтуїтивну складові), уявлення, увагу, уяву, сприймання.
Науково-дослідна та експериментальна робота показали, що «технологія розвитку інтелектуальної сфери-надійна основа зміцнення потенціальної енергетики творчого творіння учня» розвиває логічне, критичне та креативне мислення, пам'ять, уявлення, уяву, увагу, сприймання, залучає учнів до наукового стилю мислення, розширює їх навчальні можливості, створює посилення безпосередньої, активної участі в творчому перетворенні дійсності, вносить певний внесок у розвиток моральної самосвідомості школярів.
Список використаних джерел
- Колеченко А.К. Энциклопедия педагогических технологий: Пособие для преподавателей. - СПб.: КАРО, 2006.
- Маланюк Е.П., Маланюк М.П. О формировании логической грамотности школьников // Советская педагогика. – 1979. - №7.-С. 69-74.
- Марченко О.Г. Формування критичного мислення школярів. – Х.: Вид. група «Основа»: «Триада +», 2007.
- Ракитов А.И. Принципы научного мышления. – М., 1975.
- Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. посібник. 3-тє вид.-К.: Либідь, 2004.
|